зайвий

Залишній, лишній ("Господи вишній, чи я в тебе лишній"), непотребний, непотрібний, пришийкобиліхвіст

Фразеологічні синоніми: для меблів; зайвий рот; потрібний, як більмо в оці; потрібний, як більма на очах; потрібний, як більмо на оці; потрібний, як глухому музика; потрібний, як дзюра в мості; потрібний, як діра в мості; потрібний, як зайцеві бубон; потрібний, як зайцю стоп-сигнал; потрібний, як кожух улітку; потрібний, як лисому гребінь; потрібний, як музика після весілля; потрібний, як позаторішній сніг; потрібний, як п'яте колесо до воза; потрібний, як п'ятий чиряк на животі; потрібний, як сироті трясця; потрібний, як сіль в оці; потрібний, як сліпому дзеркало; потрібний, як собаці другий хвіст; потрібний, як собаці п'ята нога; потрібний, як собаці чоботи влітку; потрібний, як сухій землі попіл; потрібний, як торішні бублики; потрібний, як торішній сніг; потрібний, як чорту лапоть; треба, як болячки на лобі; треба, як волосся в паністару; треба, як кобилі трясці; треба, як мені лиха

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зайвий — за́йвий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. зайвий — (гріш) вільний, невживаний, незайнятий, завалящий, зст. лишній; (- доброту) надмірний; (епізод) додатковий; (крик) даремний, непотрібний. Словник синонімів Караванського
  3. зайвий — [зайвией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  4. зайвий — -а, -е. 1》 Який не використовується в цей момент; вільний (в 11 знач.). || Нічим не заповнений (про час). || Надмірний. || у знач. ім. зайве, -вого, с. Те, що становить лишок. 2》 Ще один до якоїсь кількості; додатковий. 3》 Без якого можна обійтись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зайвий — без за́йвих слів (розмо́в). Не вдаючись у пояснення, не витрачаючи на них часу. (Дон Жуан:) Душа свої потреби має й звички, так само, як і тіло. Фразеологічний словник української мови
  6. зайвий — ДОДАТКО́ВИЙ (який є доповненням до чогось); НАБАВНИ́Й розм. (перев. про плату, ціну тощо); ЗА́ЙВИЙ, ПОБІ́ЧНИЙ спец. (іще один до якоїсь кількості); ПРОМІ́ЖНИЙ (перев. про певні заходи, процеси тощо — між двома такими самими подібними); ПРИДА́ТКОВИЙ спец. Словник синонімів української мови
  7. зайвий — ЗА́ЙВИЙ, а, е. 1. Який не використовується в даний момент; вільний (в 11 знач.). І Яремі дали коня Зайвого з обозу (Шевч., І, 1951, 116); [Іван:] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені (Крон. Словник української мови в 11 томах
  8. зайвий — Зайвий, -а, -е Лишній. Левиц. Пов. 22. Давай вони зерном ділиться. От одно зерно та зайве було. Рудч. Ск. І. 141. Зайва мова. Лишнія слова. О, я зайвої мови не люблю. Черк. у. Зайва година. Свободное время. Як матиму зайву годину, — зайду. Словник української мови Грінченка