1. Фразеологічний словник української мови

зайвий

без за́йвих слів (розмо́в). Не вдаючись у пояснення, не витрачаючи на них часу. (Дон Жуан:) Душа свої потреби має й звички, так само, як і тіло. Я хотів би, щоб ви без зайвих слів се зрозуміли (Леся Українка); Цар слова її обмислив, в думці все як слід обчислив І синів без зайвих слів Враз покликати звелів (Л. Первомайський); Од фундаментів до дахів добротно все. Без зайвих слів по всьому видно (І. Гончаренко); Розмовляв (Корнієнко) з кимось по телефону: — Ріж кабанів, курей, усе, що маєш, а бійців нагодуй і на дорогу забезпеч. Да… Не качай гарячки. Що там у хуторі? Ти що, бабів чи мене слухаєш?.. Ну, отож. Давай без зайвих розмов… (Григорій Тютюнник).

ві́льна (за́йва) хвили́на. Не заповнений роботою відрізок часу, перев. короткий. Ще пізніше, коли випала вільна хвилина, Ганна бродила за березовим гайком та лугом навколо крутого озерця (В. Козаченко); Пишіть до мене, якщо знайдете зайву хвилину (Панас Мирний).

за́йвий рот. Той, хто обтяжує кого-небудь (перев. родину) матеріально. Вдома, у бідноті, у великій сім’ї, де не було місця зайвому ротові, жилось невесело (М. Коцюбинський); На життя в його роки вже належить дивитись по-філософськи: треба ж комусь і тут вчити дітвору, і це далеко ліпше, аніж з забороною на вчителювання зайвим ротом повертатися в родину сільського шевця, де дітей, мов роси (М. Стельмах); Не сподівався і простий лісоруб Василь Павличко, що його син Дмитро буде не зайвим ротом у хаті, а закінчить університет, стане відомим українським поетом (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зайвий — за́йвий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. зайвий — Залишній, лишній ("Господи вишній, чи я в тебе лишній"), непотребний, непотрібний, пришийкобиліхвіст Фразеологічні синоніми: для меблів; зайвий рот; потрібний, як більмо в оці; потрібний, як більма на очах; потрібний, як більмо на оці; потрібний... Словник синонімів Вусика
  3. зайвий — (гріш) вільний, невживаний, незайнятий, завалящий, зст. лишній; (- доброту) надмірний; (епізод) додатковий; (крик) даремний, непотрібний. Словник синонімів Караванського
  4. зайвий — [зайвией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  5. зайвий — -а, -е. 1》 Який не використовується в цей момент; вільний (в 11 знач.). || Нічим не заповнений (про час). || Надмірний. || у знач. ім. зайве, -вого, с. Те, що становить лишок. 2》 Ще один до якоїсь кількості; додатковий. 3》 Без якого можна обійтись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. зайвий — ДОДАТКО́ВИЙ (який є доповненням до чогось); НАБАВНИ́Й розм. (перев. про плату, ціну тощо); ЗА́ЙВИЙ, ПОБІ́ЧНИЙ спец. (іще один до якоїсь кількості); ПРОМІ́ЖНИЙ (перев. про певні заходи, процеси тощо — між двома такими самими подібними); ПРИДА́ТКОВИЙ спец. Словник синонімів української мови
  7. зайвий — ЗА́ЙВИЙ, а, е. 1. Який не використовується в даний момент; вільний (в 11 знач.). І Яремі дали коня Зайвого з обозу (Шевч., І, 1951, 116); [Іван:] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені (Крон. Словник української мови в 11 томах
  8. зайвий — Зайвий, -а, -е Лишній. Левиц. Пов. 22. Давай вони зерном ділиться. От одно зерно та зайве було. Рудч. Ск. І. 141. Зайва мова. Лишнія слова. О, я зайвої мови не люблю. Черк. у. Зайва година. Свободное время. Як матиму зайву годину, — зайду. Словник української мови Грінченка