1. Словник української мови в 11 томах

займанщина

ЗАЙМАНЩИ́НА, и, ж. Земельна власність, придбана правом першого зайняття вільної землі.

Там чоловік.. в степу облюбовує займанщину в якихось двадцять десятин, купує реманент, худобу і, скажу вам, стає господарем (Стельмах, Хліб.., 1959, 204);

// Ділянка, розчищена і оброблювана звичайно далеко за межами села і поза громадськими землями.

— На Січі добре козакувати, а на займанщині хліб робити! — сказав сам собі [Мирон] (Мирний, І, 1949, 180).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. займанщина — займанщи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. займанщина — див. ґрунт; Земля Словник синонімів Вусика
  3. займанщина — -и, ж. Земельна власність, придбана правом першого зайняття вільної землі. || Ділянка, розчищена і оброблювана зазвичай далеко за межами села і поза громадськими землями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. займанщина — ЗАЙМАНЩИ́НА іст. (земельна ділянка, придбана правом першого зайняття вільної землі), ЗА́ЙМАНКА, ЗА́ЙМАНЬ, ЗА́ЙМИЩЕ, ЗА́ЇМКА іст., діал. — Прийде було полковник або військовий старшина до гетьмана: "Благослови, пане гетьмане, зайняти займанщину!... Словник синонімів української мови
  5. займанщина — Займа́нщи́на, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. займанщина — Займанщина, -ни ж. Земля, пріобрѣтенная правомъ пернато занятія (ju primae occupationis). Благослови, пане гетьмане, заняти займанщину! — Та й займе, скільки оком закине, спиту, гаїв, сіножатей, рибних озір, і вже це його родова земля. К. ЧР. 199. Словник української мови Грінченка