займанщина
ЗАЙМАНЩИ́НА іст. (земельна ділянка, придбана правом першого зайняття вільної землі), ЗА́ЙМАНКА, ЗА́ЙМАНЬ, ЗА́ЙМИЩЕ, ЗА́ЇМКА іст., діал. — Прийде було полковник або військовий старшина до гетьмана: "Благослови, пане гетьмане, зайняти займанщину!" — та й займе, скільки оком закине, степу, гаїв, сіножатей, рибних озер (П. Куліш); Була у нас у займані на Галах береза суховерха (Ганна Барвінок); Верига обладнав собі землянку.. Такі землянки, як печериці, були розкидані скрізь по запорізьких займищах (П. Панч); Багато їх залишалося жити в Сибіру, вони заводили "заїмку" (з підручника).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- займанщина — займанщи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- займанщина — див. ґрунт; Земля Словник синонімів Вусика
- займанщина — -и, ж. Земельна власність, придбана правом першого зайняття вільної землі. || Ділянка, розчищена і оброблювана зазвичай далеко за межами села і поза громадськими землями. Великий тлумачний словник сучасної мови
- займанщина — Займа́нщи́на, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- займанщина — ЗАЙМАНЩИ́НА, и, ж. Земельна власність, придбана правом першого зайняття вільної землі. Там чоловік.. в степу облюбовує займанщину в якихось двадцять десятин, купує реманент, худобу і, скажу вам, стає господарем (Стельмах, Хліб.. Словник української мови в 11 томах
- займанщина — Займанщина, -ни ж. Земля, пріобрѣтенная правомъ пернато занятія (ju primae occupationis). Благослови, пане гетьмане, заняти займанщину! — Та й займе, скільки оком закине, спиту, гаїв, сіножатей, рибних озір, і вже це його родова земля. К. ЧР. 199. Словник української мови Грінченка