закаламутитися

ЗАКАЛАМУ́ТИТИСЯ, иться, док. Стати каламутним, непрозорим.

Криниця так закаламутилася, що вода стала брудна, як настойка з трави й піску (Тулуб, Людолови, І, 1957, 159);

Дощ лив як із відра, небо закаламутилося й зробилося глиняного кольору (Тют., Вир, 1960, 85);

*Образно. Думка його закаламутилась, завихорилась (Мирний, І, 1949, 157);

// безос.

В голові закаламутилось (Мик., II, 1957, 377).