1. Словник української мови в 11 томах

закаламучений

ЗАКАЛАМУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закаламу́тити.

Сухе листя золотими дукачами сипалось у закаламучені хвилі Білої Тиси (Скл., Карпати, II, 1954, 108);

*Образно. Маячіли в його уяві якісь рожеві поля, якісь луги, пахучі від квіток, нічим не закаламучене щастя (Фр., II, 1950, 220).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закаламучений — закаламу́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. закаламучений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до закаламутити. Великий тлумачний словник сучасної мови