заквітчаний
ЗАКВІ́ТЧАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до заквітча́ти.
Вся голова в Василини була кругом заквітчана синіми волошками (Н.-Лев., II, 1956, 36);
Зацікавлено оглядала [Ніна] низенькі стіни, оздоблені вишиваними рушниками та заквітчані пучками пахучого зілля (Добр., Тече річка.., 1961, 305);
Заквітчані у зелень береги, посинені вечором далі заплав (Чаб., Тече вода.., 1961, 11);
На сцені красувався величезний макет герба Радянського Союзу, заквітчаний прапорами всіх республік (Ткач, Плем’я.., 1961, 277);
Внизу лежало заквітчане левадками, гаями й садками моє місто Валки (Панч, В дорозі, 1959, 34).
2. у знач. прикм. Який заквітчався, убрався квітами, зіллям.
І дівчата заквітчані з парубками гомонять (Щог., Поезії, 1958, 245).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заквітчаний — закві́тчаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- заквітчаний — див. прикрашений Словник синонімів Вусика
- заквітчаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до заквітчати. 2》 у знач. прикм.Який заквітчався, убрався квітами, зіллям. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заквітчаний — Закві́тчаний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заквітчаний — Заквітчаний, -а, -е 1) Убраный, украшеный цвѣтами, лентами и пр. заквітчана дівчина. Дѣвушка съ цвѣтами на головѣ. 2) заквітчаний вік. Счастливая жизнь. Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік! Г. Барв. 399. Словник української мови Грінченка