закивати
ЗАКИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Почати кивати (у 1-З, 5 знач.).
Шофер розуміюче закивав головою і замугикав своєї давньої пісні (Кучер, Голод, 1961, 178).
◊ Закива́ти п’я́тами — те саме, що Накива́ти п’я́тами ( див. накива́ти).
Нічого старостам робити, мерщій за шапки та за палички, та мерщій з паном писарем з хати! Закивали п’ятами, скільки видної (Кв.-Осн., II, 1956, 300);
Більшовики завдали фашистам такого, що закивали вони п’ятами аж на Берлін (Цюца, Назустріч.., 1958, 405).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- закивати — закива́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- закивати — -аю, -аєш, док. Почати кивати (у 1-3, 5 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- закивати — накива́ти (рідше закива́ти) / кива́ти п’я́тами. 1. куди і без додатка. Утекти, швидко виїхати куди-небудь, залишивши місце проживання. Зніметься оце чоловік, майне на вільні степи Катеринославські або Херсонські .. Фразеологічний словник української мови
- закивати — Закива́ти, -ва́ю, -єш гл. 1) Закивать. 2) п'ятами закивати. Убѣжать. Закивали п'ятами скілько видно. Кв. II. 269. 3) п'ятами закивати на кого. Бросить, покинуть кого. Словник української мови Грінченка