заклекотати
ЗАКЛЕКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАКЛЕКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.
1. Почати клекотати, клекотіти, з шумом кипіти; забулькати.
Самовар спершу шипів, потім парував і заклекотів, так що не стало чуть, як дерчав маятник (Н.-Лев., III, 1956, 45);
// Завирувати з клекотом, потекти (про воду).
Маленька річечка, що так тихенько йшла, Заклекотіла, заревла І через греблю покотила (Греб., І, 1957, 70);
Рано прийшла з гори весна, в долинах заклекотали, зашумували потоки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 6);
Клацнули защіпки люка. За бортами заклекотіла в цистернах вода (Логв., Давні рани, 1961, 10).
2. перен. Почати проявлятися або діяти, відбуватися з великою силою і шумом.
Ударять бубни кличем до весіль, І заклекоче коло танцюристе (Мал., Звенигора, 1959, 136);
Бій заклекотів (Гонч., Вибр., 1959, 369);
Заклекотів, захльостав станковий кулемет Калюжного (Кучер, Чорноморці, 1956, 351);
// Починати дуже шуміти, нестримно виявляючи свої почуття.
— Здоров був, батьку, вельможний пане сотнику! — заклекотіла громада (Кв.-Осн., II, 1956, 178);
Село заклекотіло від таких вістей, і збентежений війт закрутився у цьому клекоті, мов та муха в окропі (Козл., Весн. шум, 1952, 49);
// Почати швидко наростати, бурхливо виявлятися (про почуття).
Радість і глухий протест ображеного самолюбства, змішані, заклекотіли (Кач., II, 1958, 396).
3. Почати хрипіти (про звуки в грудях, горлі).
У грудях його щось заклекотіло, мов у казані (Кол., Терен.., 1959, 342);
В горлі йому заклекотав смішок, та враз і перервався (Грим., Незакінч. роман, 1962, 304);
// безос.
В горлі у коня заклекотіло (Гончар, III, 1959, 88).
4. Почати кричати (про орлів, чорногузів).
Заклекотали орли в степу (Н.-Лев., III, 1956, 307);
Заклекотів запізнений бузько на сусідовій хаті (Фр., І, 1955, 66);
Над луками закружляли чорногузи, пронеслися над селом, заклекотали (Томч., Готель.., 1960, 56).
Значення в інших словниках
- заклекотати — заклекота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- заклекотати — -очу, -очеш і заклекотіти, -очу, -отиш, док. 1》 Почати клекотати, клекотіти, з шумом кипіти; забулькати. || Завирувати з клекотом, потекти (про воду). 2》 перен. Почати проявлятися або діяти, відбуватися з великою силою і шумом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заклекотати — Заклекота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть і заклекоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заклекотати — Заклекота́ти, -чу́, -чеш и заклекоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. 1) Заклокотать. Щоб твоя й путь заклекотіла! Ном. № 3695. Проклятіе, равняющееся пожеланію смерти. 2) Объ орлѣ: закричать. Словник української мови Грінченка