заколіти

ЗАКОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, розм. Док. до колі́ти.

Як руки на снігу В мене заколіють. Хухне теплая душа — І руки тепліють (Рудан., Тв., 1956, 135);

— Мати як припала до його [пана] ніг — та так і заколіла (Мирний, III, 1954, 163).