1. Словник української мови в 11 томах

закоханець

ЗАКОХА́НЕЦЬ, нця, ч., заст., розм., ірон. Той, хто закохався в кого-небудь; залицяльник.

Обидва закоханці тут же кинулися втішати жінку, що не так по мужеві тужила, як безталання своє оплакувала, намагаючись заспокоїти її ласкавими словами (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 133).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закоханець — закоха́нець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. закоханець — -нця, ч., заст., розм., ірон. Той, хто закохався в кого-небудь; залицяльник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. закоханець — ЗАЛИЦЯ́ЛЬНИК (чоловік, що залицяється до жінки, дівчини), КАВАЛЕ́Р, ПОКЛО́ННИК розм.; ЛОВЕЛА́С, ЗАЛЬО́ТНИК розм., ДЖИГУ́Н розм., ЗАКОХА́НЕЦЬ ірон., БАБІ́Й зневажл., БАБОЛЮ́Б зневажл., БА́БИЧ зневажл. рідше, СПІДНИ́ЧНИК зневажл., ВОЛОЦЮ́ГА зневажл. Словник синонімів української мови
  4. закоханець — Закоханець, -нця м. Влюбленный. МВ. (К.С. 1902. X. 151). Словник української мови Грінченка