1. Словник української мови в 11 томах

закріплений

ЗАКРІ́ПЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до закріпи́ти.

Не можна працювати ножівкою без ручки або з ручкою, що має тріщину чи слабко закріплена (Практ. з машинозн., 1957, 52);

В той же день дослід був проведений вдруге. Платівка була проявлена та закріплена у міцнішому розчині гіпосульфіту (Рибак, Час.., 1960, 721);

Всесвітньоісторичні перемоги радянського народу закріплені в Конституції СРСР (П’ятдесят років КПРС, 1953, 20);

Розмір господарства характеризується не тільки закріпленою за ним земельною площею, а й кількістю зайнятих у виробництві людей (Колг. Укр., 11, 1961, 10);

// закрі́плено, безос. присудк. сл.

Під час фрезерування головним рухом є обертання фрези, подача здійснюється столом, на якому закріплено деталь (Метод, викл. фрез. спр., 1958, 140).

2. у знач. прикм. Який перебуває у чиємусь користуванні, віданні.

Кожен колгосп і радгосп повинен не тільки одержувати якнайбільше продукції з закріпленої землі, а й господарювати ощадливо, розумно (Колг. Укр., 3, 1959, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закріплений — закрі́плений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. закріплений — [закр’іплеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. закріплений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до закріпити. || закріплено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який перебуває у чиємусь користуванні, віданні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. закріплений — Закрі́плений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)