закріплювати

ЗАКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ЗАКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАКРІПИ́ТИ, іплю́, і́пиш; мн. закрі́плять; док., перех.

1. Використовуючи яке-небудь кріплення, робити стійким, нерухомим.

При розпилюванні деревини необхідно закріплювати деталі у положенні, зручному для роботи, і так, щоб вони не зсовувалися під час роботи (Гурток «Умілі руки..», 1955, 51);

Вже ніхто не поглядав на небо, не цікавився хмарами — треба було закріплювати дерев’яні стіни-щити (Хижняк, Килимок, 1961, 15);

// Міцно приєднувати, прив’язувати до чого-небудь.

Треба було перевезти його [трос] через річку і, закріпивши за один стовп, закріпляти на другому (Трубл., І, 1955, 98);

Закріпляйте вітрила, Пильнуйте на вахті. Гостро, Ясно (Рильський, І, 1956, 110);

// Вростаючи в грунт, зміцнювати його (про рослини).

Пісок пересувається тільки там, де немає рослинності. Якби вона була, то своїм корінням закріпила б його (Фіз. геогр., 5, 1956, 111);

// фот. Обробляти спеціальним розчином для забезпечення стійкості зображення.

Фотопапір з видимим друкуванням [денний] експонують до одержання на ньому видимого зображення, а потім закріплюють у віраж-фіксажі, промивають і сушать (Довідник фот., 1959, 34).

2. Зміцнювати, утверджувати на довгий час, робити тривалим, постійно діючим.

Чим самостійніший і глибший, ширший цілями робітничий рух, чим вільніший він від вузькості реформізму, тим краще вдається робітникам закріпляти і використовувати окремі поліпшення (Ленін, 19, 1950, 328);

Вміння пов’язувати викладання того чи іншого предмета з практикою.. поглиблює і закріплює знання учнів (Наука.., 12, 1958, 8);

Закріпляймо ж ми свободу! Бережімо Батьківщину! (Тич., II, 1957, 240);

Політичну незалежність може закріпити тільки народ, який завоював демократичні права і свободи, бере активну участь в управлінні державою (Програма КПРС, 1961, 39);

Возз’єднання України з Росією закріпило споконвічну дружбу російського і українського народів (Рад. Укр., 29.1 1954, 3);

// Підкріпляти, стверджувати що-небудь.

Зобов’язався словом — закріпи ділом (Укр.. присл.., 1955, 357).

3. за ким-чим і без додатка. Надавати кому-небудь право розпоряджатися, володіти ким-, чим-небудь.

[Романюк:] Пристали [діти] до мене,— дай коня і бочку на ціле літо. Довелося закріпити (Корн., II, 1955, 200);

// військ. Захопивши що-небудь, утримувати за собою.

Втомлені частини не могли з розмаху взяти Варшави, закріпити за собою все взяте (Еллан, II, 1958, 246);

*Образно. Справа честі радянських учених — закріпити за радянською наукою завойовані передові позиції у найважливіших галузях знання (Програма КПРС, 1961, 111).

∆ Закрі́плювати (закріпи́ти) шлу́нок, мед. — з допомогою лікувальних засобів припиняти пронос.

Дитина захворіла.. Сусідка порадила заварити в горщику деревію і по кілька крапель лити в молоко, щоб закріпити шлунок (Кочура, Зол. грамота, 1960, 344).