1. Великий тлумачний словник сучасної мови

закріплювати

закрі́плювати

-юю, -юєш і закріпляти, -яю, -яєш, недок., закріпити, -плю, -іпиш; мн. закріплять; док., перех.

1》 Використовуючи яке-небудь кріплення, робити стійким, нерухомим.

|| Міцно приєднувати, прив'язувати до чого-небудь.

|| Вростаючи в ґрунт, зміцнювати його (про рослини).

|| фот. Обробляти спеціальним розчином для забезпечення стійкості зображення.

2》 Зміцнювати, утверджувати на довгий час, робити тривалим, постійно діючим.

|| Підкріпляти, стверджувати що-небудь.

3》 за ким – чим і без додатка. Надавати кому-небудь право розпоряджатися, володіти ким-, чим-небудь.

|| військ. Захопивши що-небудь, утримувати за собою.

Закріплювати шлунок мед. — за допомогою лікувальних засобів припиняти пронос.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закріплювати — закріплювати (закріпляти) – закріпити Недоконаний і доконаний види одного і того ж дієслова. Академічний “Словник української мови” (СУМ) це слово фіксує в багатьох значеннях. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. закріплювати — закрі́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. закріплювати — ПЛЯТИ кріпити, зміцнювати; (за ким) передавати у власність кому. Словник синонімів Караванського
  4. закріплювати — ЗАКРІ́ПЛЮВАТИ (за допомогою кріплення робити щось стійким, нерухомим), ЗАКРІПЛЯ́ТИ, КРІПИ́ТИ спец.; ФІКСУВА́ТИ, ЗАФІКСО́ВУВАТИ (у певному положенні). — Док.: закріпи́ти, зафіксува́ти. Задоволено мугикаючи, токар закріплював різець (О. Словник синонімів української мови
  5. закріплювати — ЗАКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ЗАКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАКРІПИ́ТИ, іплю́, і́пиш; мн. закрі́плять; док., перех. 1. Використовуючи яке-небудь кріплення, робити стійким, нерухомим. Словник української мови в 11 томах