закудикувати
ЗАКУДИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКУДИ́КАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка, розм. Запитуючи людину, куди йде або їде, прирікати її, за повір’ям, на невдачу.
Не питали їх [заробітчан] по селах — куди? Гріх закудикувати нещасних (Гончар, Таврія, 1952, 5);
— Куди ти? — потягнулася за нею й Ганна. — Куди, куди! Сиди й не закудикуй. Потім скажу! — гукнула з ходу Мотря (Коз., Сальвія, 1959, 159).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- закудикувати — закуди́кувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- закудикувати — див. закудикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- закудикувати — Закудикувати, -кую, -єш гл. Спрашивать куда идешь или ѣдешь. Не закудикуй! Мнж. 173. Словник української мови Грінченка