1. Словник української мови в 11 томах

зальоти

ЗАЛЬО́ТИ, ів, мн. Залицяння; любовні пригоди.

[Зінька:] Ач, стара, вже й зуби погнили, а їй зальоти на думці: заманулося на старість у гречку скакати! (Кроп., II, 1958, 41);

— Е, що бачу! Ви з гризоти Вбрались, ніби на зальоти, У червоні сап’янці! (Фр., XII, 1953, 21);

Дуже можливо, що Настя була не від того, що до неї залицяється такий завидний жених. Але батько добре знав ціну тим багатійським зальотам: пограється й покине (Минко, Моя Минківка, 1962, 130).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зальоти — зальо́ти множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. зальоти — див. ЖЕНИХАННЯ; ОК. любовні пригоди. Словник синонімів Караванського
  3. зальоти — -ів, мн. Залицяння; любовні пригоди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зальоти — ЗАЛИЦЯ́ННЯ, ЛИЦЯ́ННЯ, ЖЕНИХА́ННЯ, ФЛІРТ, ФЛІРТУВА́ННЯ, ЗАЛЬО́ТИ мн., розм., ФІ́ГЛІ мн., розм., ФІ́ГЛІ-МІ́ГЛІ мн., розм., ДЖИГУ́НСТВО розм. Словник синонімів української мови
  5. зальоти — Зальо́ти, -тів, -там Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. зальоти — Зальоти, -тів м. мн. Ухаживаніе, волокитство. До дівки Санджаківни на зальоти поспішали. АД. І. 211. Він удівець, бачте, так на зальоти ходе до тії удови-молодиці. Камен. у. Словник української мови Грінченка