залюблювати
ЗАЛЮ́БЛЮВАТИ, юю, юєш і ЗАЛЮБЛЯ́ТИ, я́ю я́єш, недок., ЗАЛЮБИ́ТИ, люблю́, лю́биш; мн., залю́блять; док., перех. і без додатка, перев. із запереч. не, розм.
1. Любити кого-, що-небудь.
Здоров’є [здоров’я] своє звела, хирію, а чоловік сього да й не залюбляє, бо сказано: зять любить тещу багату, а чоловік жінку здорову… (Барв., Опов.., 1902, 431).
2. Полюбляти що-небудь робити.
Тепер вже сама не промовляє [Катря] слова — не залюбила і других чути — як говорять (Вовчок, І, 1955, 194).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- залюблювати — залю́блювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- залюблювати — -юю, -юєш і залюбляти, -яю, -яєш, недок., залюбити, -люблю, -любиш; мн. залюблять; док., перех. і без додатка, перев. із запереч. не, розм. 1》 Любити кого-, що-небудь. 2》 Полюбляти що-небудь робити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- залюблювати — ЛЮБИ́ТИ (мати нахил, потяг до чого-небудь), ПОЛЮБЛЯ́ТИ розм., ДОЛЮ́БЛЮВАТИ розм., ДОЛЮБЛЯ́ТИ розм., ЗАЛЮ́БЛЮВАТИ розм. рідше, ЗАЛЮБЛЯ́ТИ розм. рідше. Я дуже люблю малювати (Ю. Яновський); Ось на лавочці сидить пишнокоса дівчина.. Словник синонімів української мови
- залюблювати — Залю́блювати, -люю, -єш сов. в. залюбити, -блю́, -биш, гл. Любить, полюбить. Вовки, бачте, вовкулаку не залюблюють..., бо вовкулака їсти падло гидує. Г. Барв. 451. Тепер уже сама не промовляє слова, не за любила і других чути, як говорять. МВ. ІІ. 97. Словник української мови Грінченка