залітати
ЗАЛІТА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ЗАЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док.
1. Літаючи або летячи, потрапляти куди-небудь; влітати.
Щодня в подвір’я наше заліта Упертий дятел (Рильський, І, 1960, 251);
Черниш досяг каменя, за яким вони спинялись кожного разу, щоб передихнути. Сюди кулі не залітали (Гончар, III, 1959, 50);
До кімнати разом з повітрям залетіла бджілка і весело загула (Кочура, Зол. грамота, 1960, 241);
// перен. Проникати куди-небудь.
З далеких невідомих полів, з лілових лісів залітає на подвір’я притулку легкий пустотливий вітерець (Донч., III, 1956, 33);
Лети, моя люба пісне, Понад океани, Залетиш на Україну — Серцю легше стане (Тарн., З дал. дороги, 1961, 212);
У мене горе — до хати залетіла віспа… (Чаб., Балкан. весна, 1960, 126).
2. Відлітати далеко або здійматися високо.
Не тільки ведмеді не заходять [до верхів’я гір], а навіть орли не залітають (Л. Укр., V, 1956, 366);
Ой залетів сокіл, та залетів сизий птиць до моря побивати (Мирний, V, 1955, 268);
*Образно. Як кинула світ моя мила, Доля моя в гай залетіла, Та й літа в зеленому гаю, Одшукує дівчину Галю… (Щог., Поезії, 1958, 82);
// за що. Летячи, опинятися за межами чого-небудь.
Нарешті, залетівши кудись за Ельбу, Королевич натрапив на слід у вигляді кількох машин (Собко, Серце, 1952, 84);
// перен. Линути (про думки).
Чим більше слухав я того балакучого шляхтича, тим далі мої думки залітали з землі у самісіньке небо (Мур., Бук. повість, 1959, 49);
Далеко-далеко, мов осінні журавлі, залетіли селянські думи на чужу землю, грілись її теплом (Стельмах, Хліб.., 1959, 205);
// перен., розм. Ідучи, їдучи і т. ін., забиратися куди-небудь.
Ой дрімає в полі Олегове військо хоробре — Далеко замчалося-залетіло (Мирний, V, 1955, 264).
◊ Заліта́ти (залеті́ти) в думка́х (ду́мкою, думка́ми) куди — думаючи, уявляти себе де-небудь в іншому місці.
Залітала в думках далеченько і Явдоха, поспішаючи аа синовою долею (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 65).
3. Летячи, робити розворот у певному напрямі.
Кулемети тепер уже з жита строчили по літаках, які раз у раз залітали на дорогу (Сміл., Сашко, 1957, 86);
Оце коли налітає пілот обпилювати наші плантації, то маю стояти йому за маяка.. О, вже знову залітає, кермує просто на нас (Гончар, І, 1954, 489);
// перен., розм. Швидко заходити, забігати і т. ін. з якогось боку, ззаду.
Святослав бився з хижаком-ординцем мечем свого батька.. Але клятий ординець все викручувався, був у нього верткий кінь, не раз і не два каган залітав до княжича з спини (Скл., Святослав, 1959, 174).
4. Під час польоту завертати куди-небудь; прилітати кудись на короткий час.
Залітай, сталевий птах, У колгосп «Червоний шлях»! (Нех., Ми живемо.., 1960, 36);
— Тато приїздить. За всю війну не бачились. На два-три дні з Москви залетить (Головко, І, 1957, 491).
5. перен., розм. Заскакувати, забігати куди-небудь на якийсь час.
— Але, буває, червоні козаки залітають на хутір: то поїсти, то вівса пару снопів для коней візьмуть (Стельмах, II, 1962, 59);
// Уриватися, вбігати кудись.
Поки петлюрівці підтягали і, нарешті, зібрали сили для бою біля переправи, богунці й таращанці вже обійшли їх з флангів, форсували Буг в іншому місці і серед білого дня залетіли до Вінниці (Скл., Легенд. начдив, 1957, 64);
Після бою на набережній мінометники, залетівши в приміщення Парламенту, зіткнулися біля входу з Ференцом (Гончар, III, 1959, 289);
// Ускакувати з розгону в що-небудь.
Справді, він мало в ополонку не залетів: як чкурнув з сіней, то погнався, як несамовитий, і дав такого сторчака, що аж посунувся (Свидн., Люборацькі, 1955, 165);
Гриць схопив Жучка за обидві лапи, ..закрутив його навколо себе, тільки скоцюрблений бубликом хвіст замелькав у повітрі. Відірвавшись од хлопчика, Жучок залетів у замет (Збан., Сеспель, 1961, 301).
ЗАЛІТА́ТИ², а́є, док. Почати літати, кружляти в повітрі.
Весело забігали яснії вогники по тонких стеблах соломи, залітали невеличкі іскорки по чорних челюстях печі (Мирний, III, 1954, 12);
Сріблясті чайки зашуміли, закигикали, ніби пасма білого шумовиння залітали навколо (Ів., Вел. очі, 1956, 62).
Значення в інших словниках
- залітати — заліта́ти 1 дієслово недоконаного виду влітати; відлітати кудись далеко; завертати; заскакувати заліта́ти 2 дієслово доконаного виду почати літати Орфографічний словник української мови
- залітати — див. літати Словник синонімів Вусика
- залітати — (куди) влітати, прилітати; (високо) здійматися; (на часинку) ОБР. заскакувати, забігати; (думкою) линути. Словник синонімів Караванського
- залітати — I -аю, -аєш, недок., залетіти, -ечу, -етиш, док. 1》 Літаючи або летячи, потрапляти куди-небудь; влітати. || перен. Проникати куди-небудь. 2》 Відлітати далеко або здійматися високо. || за що. Летячи, опинятися за межами чого-небудь. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- залітати — (-аю, -аєш) недок.; мол. Вагітніти (про небажану вагітність). Також чомусь лізли думки про тих, які залітали завчасу і не мали грошей на абортики (Л. Дереш, Культ). Словник жарґонної лексики української мови
- залітати — думка́ми (гадка́ми, ду́мкою і т. ін.) літа́ти, нар.-поет. 1. за ким. Часто згадувати кого-небудь, думати про когось. — Я тільки думками літатиму за тобою по твоїх слідочках. Ото моє усе щастя (І. Нечуй-Левицький). 2. де. Мріяти про щось. Фразеологічний словник української мови
- залітати — ВЛІТА́ТИ (УЛІТА́ТИ) (летячи, проникати всередину чогось), ЗАЛІТА́ТИ, ВПУ́РХУВАТИ (УПУ́РХУВАТИ) (про птахів). — Док.: влеті́ти (улеті́ти), залеті́ти, впу́рхнути (упу́рхнути). Великі нічні метелики влітали у відчинені вікна (О. Словник синонімів української мови
- залітати — Заліта́ти, -та́ю, -та́єш; залеті́ти, -лечу́, -лети́ш, -летя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- залітати — Заліта́ти, -та́ю, -єш сов. в. залеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл. Залетать, залетѣть. В чужий край не залітай, щоб крилечка мати. Ном. № 9421. За сто миль залетіла. Ном. стр. 303. Словник української мови Грінченка