залітати
заліта́ти
I -аю, -аєш, недок., залетіти, -ечу, -етиш, док.
1》 Літаючи або летячи, потрапляти куди-небудь; влітати.
|| перен. Проникати куди-небудь.
2》 Відлітати далеко або здійматися високо.
|| за що. Летячи, опинятися за межами чого-небудь.
|| перен. Линути (про думки).
|| перен., розм. Ідучи, їдучи і т. ін., забиратися куди-небудь.
3》 Летячи, робити розворот у певному напрямі.
|| перен., розм. Швидко заходити, забігати і т. ін. з якогось боку, ззаду.
4》 Під час польоту завертати куди-небудь; прилітати кудись на короткий час.
5》 перен., розм. Заскакувати, забігати куди-небудь на якийсь час.
|| Уриватися, вбігати кудись.
|| Ускакувати з розгону в що-небудь.
II -ає, док.
Почати літати, кружляти в повітрі.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- залітати — заліта́ти 1 дієслово недоконаного виду влітати; відлітати кудись далеко; завертати; заскакувати заліта́ти 2 дієслово доконаного виду почати літати Орфографічний словник української мови
- залітати — див. літати Словник синонімів Вусика
- залітати — (куди) влітати, прилітати; (високо) здійматися; (на часинку) ОБР. заскакувати, забігати; (думкою) линути. Словник синонімів Караванського
- залітати — (-аю, -аєш) недок.; мол. Вагітніти (про небажану вагітність). Також чомусь лізли думки про тих, які залітали завчасу і не мали грошей на абортики (Л. Дереш, Культ). Словник жарґонної лексики української мови
- залітати — думка́ми (гадка́ми, ду́мкою і т. ін.) літа́ти, нар.-поет. 1. за ким. Часто згадувати кого-небудь, думати про когось. — Я тільки думками літатиму за тобою по твоїх слідочках. Ото моє усе щастя (І. Нечуй-Левицький). 2. де. Мріяти про щось. Фразеологічний словник української мови
- залітати — ВЛІТА́ТИ (УЛІТА́ТИ) (летячи, проникати всередину чогось), ЗАЛІТА́ТИ, ВПУ́РХУВАТИ (УПУ́РХУВАТИ) (про птахів). — Док.: влеті́ти (улеті́ти), залеті́ти, впу́рхнути (упу́рхнути). Великі нічні метелики влітали у відчинені вікна (О. Словник синонімів української мови
- залітати — Заліта́ти, -та́ю, -та́єш; залеті́ти, -лечу́, -лети́ш, -летя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- залітати — ЗАЛІТА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ЗАЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док. 1. Літаючи або летячи, потрапляти куди-небудь; влітати. Щодня в подвір’я наше заліта Упертий дятел (Рильський, І, 1960, 251); Черниш досяг каменя, за яким вони спинялись кожного разу... Словник української мови в 11 томах
- залітати — Заліта́ти, -та́ю, -єш сов. в. залеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл. Залетать, залетѣть. В чужий край не залітай, щоб крилечка мати. Ном. № 9421. За сто миль залетіла. Ном. стр. 303. Словник української мови Грінченка