1. Словник жарґонної лексики української мови

залітати

(-аю, -аєш) недок.; мол. Вагітніти (про небажану вагітність). Також чомусь лізли думки про тих, які залітали завчасу і не мали грошей на абортики (Л. Дереш, Культ).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. залітати — заліта́ти 1 дієслово недоконаного виду влітати; відлітати кудись далеко; завертати; заскакувати заліта́ти 2 дієслово доконаного виду почати літати Орфографічний словник української мови
  2. залітати — див. літати Словник синонімів Вусика
  3. залітати — (куди) влітати, прилітати; (високо) здійматися; (на часинку) ОБР. заскакувати, забігати; (думкою) линути. Словник синонімів Караванського
  4. залітати — I -аю, -аєш, недок., залетіти, -ечу, -етиш, док. 1》 Літаючи або летячи, потрапляти куди-небудь; влітати. || перен. Проникати куди-небудь. 2》 Відлітати далеко або здійматися високо. || за що. Летячи, опинятися за межами чого-небудь. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. залітати — думка́ми (гадка́ми, ду́мкою і т. ін.) літа́ти, нар.-поет. 1. за ким. Часто згадувати кого-небудь, думати про когось. — Я тільки думками літатиму за тобою по твоїх слідочках. Ото моє усе щастя (І. Нечуй-Левицький). 2. де. Мріяти про щось. Фразеологічний словник української мови
  6. залітати — ВЛІТА́ТИ (УЛІТА́ТИ) (летячи, проникати всередину чогось), ЗАЛІТА́ТИ, ВПУ́РХУВАТИ (УПУ́РХУВАТИ) (про птахів). — Док.: влеті́ти (улеті́ти), залеті́ти, впу́рхнути (упу́рхнути). Великі нічні метелики влітали у відчинені вікна (О. Словник синонімів української мови
  7. залітати — Заліта́ти, -та́ю, -та́єш; залеті́ти, -лечу́, -лети́ш, -летя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. залітати — ЗАЛІТА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ЗАЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док. 1. Літаючи або летячи, потрапляти куди-небудь; влітати. Щодня в подвір’я наше заліта Упертий дятел (Рильський, І, 1960, 251); Черниш досяг каменя, за яким вони спинялись кожного разу... Словник української мови в 11 томах
  9. залітати — Заліта́ти, -та́ю, -єш сов. в. залеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл. Залетать, залетѣть. В чужий край не залітай, щоб крилечка мати. Ном. № 9421. За сто миль залетіла. Ном. стр. 303. Словник української мови Грінченка