1. Словник української мови в 11 томах

заманливий

ЗАМА́НЛИВИЙ, а, е. Який чимось приваблює, обіцяє що-небудь приємне.

Багато порад, побажань і напучувань наслухалась тоді дівчинка. Ще з початкової школи навертали її на заманливу стежку — в балет (Баш, Надія, 1960, 139);

Думка про те, що можна лягти й розправити ноги, була надзвичайно заманлива (Ткач, Крута хвиля, 1956, 88).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заманливий — зама́нливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. заманливий — -а, -е. Який чимось приваблює, обіцяє що-небудь приємне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заманливий — СПОКУ́СЛИВИЙ (який спокушає, непереборно манить до себе), ЗВАБЛИ́ВИЙ, ЗВА́БНИЙ, ЗНАДЛИ́ВИЙ, ЗНА́ДНИЙ, ПРИВА́БЛИВИЙ, ВАБЛИ́ВИЙ, ВА́БНИЙ, ПРИНА́ДНИЙ, ПРИНА́ДЛИВИЙ, МАНЛИ́ВИЙ, ЗМА́НЛИ́ВИЙ, ЗАМА́НЛИВИЙ, ПРИМА́НЛИВИЙ, ПОВА́БНИЙ, ЗАЛА́СНИЙ розм., ЛА́КОМИЙ розм. Словник синонімів української мови