1. Словник української мови в 11 томах

заметіль

ЗАМЕТІ́ЛЬ, і, ж. Сильний вітер із снігом; хуртовина.

Від самої землі, здавалось, до хмар бушувала й крутила заметіль (Збан., Ліс. красуня, 1955, 8);

Мало не всю ніч мела перша густа заметіль. Вітрець.. гнав поперед себе дрібний, сухий сніг (Коп., Як вони.., 1961, 174);

*Образно. Буде ще .. простір лиману, і вітер попутний, і біла заметіль чайок над головою (Гончар, Тронка, 1963, 340).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заметіль — заметі́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. заметіль — I вертячка, вертіж, вихола, вихолка, віхола, віхтелиця, дуявиця, заверуха, заверюха, завируха, завихіль, завійна, завійниця, завірюха, завірюшище, завія, заворуха, зав'юга, задимки (снігові вихори), задувка, задуявка, замета, заметія, заміт, заміть... Словник синонімів Вусика
  3. заметіль — -і, ж. Сильний вітер зі снігом; хуртовина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заметіль — ЗАВІРЮ́ХА (сильний вітер із снігом), ХУРТОВИ́НА, МЕТЕ́ЛИЦЯ, ВІ́ХОЛА, ЗАМЕТІ́ЛЬ, ХУ́ГА, ЗАВІ́Я, СНІГОВІ́Й, СНІЖНИ́ЦЯ, ХУГОВІ́Й, ЮГА́, ХВИ́ЩА розм., ХУГАВИ́ЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛИЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛЯ розм., ХУРДИ́ГА розм., ХУРТЕ́ЧА розм., СНІГОВИ́ЦЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. заметіль — Заметіль, -лі ж. Мятель. Заметіль замела шляхи. Лев. І. 512. Словник української мови Грінченка