замовчування
ЗАМО́ВЧУВАННЯ, я, с. Дія за знач. замо́вчувати.
Зі «старими» він старався порозумітися з допомогою підлещувань, замовчування їхніх помилок (Фр., XVI, 1955, 121);
Об’єктивно оцінюючи художні досягнення минулого, партія застерігає проти зневажливого ставлення до цих досягнень, проти їх замовчування (Ком. Укр., 12, 1963, 44).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- замовчування — замо́вчування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- замовчування — -я, с. 1》 Дія за знач. замовчувати. 2》 У програмуванні – угода про характеристику мовного об'єкта або виконувану дію за відсутності їх явного опису. Великий тлумачний словник сучасної мови