замовчувати
ЗАМО́ВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док., перех. З певною метою приховувати, обминати мовчанкою що-небудь, не розповідати, не згадувати про когось, щось.
Обов’язок комуністів не замовчувати слабостей свого руху, а відкрито критикувати їх, щоб скоріше і радикальніше позбутися їх (Ленін, 31, 1951, 156);
Думаю, що занадто замовчувати і недоговорювати те, що можна зовсім просто і щиро сказати, теж не слід (Л. Укр., V, 1956, 411);
Журнали зовсім замовчали книжку (Коцюб., III, 1956, 389);
[Бережний:] Дайте я продивлюсь вашу доповідь. Хто там хоче замовчати мою роль? (Мик., І, 1957, 388).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- замовчувати — замо́вчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- замовчувати — Промовчувати, обминати мовчанкою; (хиби) приховувати, не розповідати <�не згадувати> про. Словник синонімів Караванського
- замовчувати — -ую, -уєш, недок., замовчати, -чу, -чиш, док., перех. З певною метою приховувати, обминати мовчанкою що-небудь, не розповідати, не згадувати про когось, щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- замовчувати — МОВЧА́ТИ (нічого не говорити; зберігати щось у таємниці), НІМУВА́ТИ заст., НІМО́ТСТВУВАТИ заст.; ЗАМО́ВЧУВАТИ (з певною метою обминати мовчанкою щось); ПОМО́ВЧУВАТИ розм., ПОМО́ВКУВАТИ розм. (ухиляючись, утримуючись від розмов). — Док. Словник синонімів української мови