заморочувати

ЗАМОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАМОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Позбавляти кого-небудь здатності правильно, розумно діяти, думати, сприймати що-небудь; морочити.

Не знаю, як воно так трапилось: чи я забула, чи мені памороки одбило, чи ярмарок заморочив мене (Н.-Лев., III, 1956, 284);

Старий побут, сімейне безладдя, хатня залежність будь-кого може заморочити (Горд., 11, 1959, 241);

// Дурити, обманювати.

[Трохим:] Я не хочу ні собі, ні другій людині світ зав’язувать і вас не хочу заморочувать, я хочу прожить вік правдою (Крон., IV, 1960, 202);

// Викликаючи почуття кохання, примушувати кого-небудь втратити здоровий глузд, здатність розумно діяти й мислити.

Дівчинонька козаченька та й заморочила (Чуб., V, 1874, 1207).

◊ Заморо́чувати (заморо́чити) го́лову (па́мороки) кому — те саме, що Го́лову закру́чувати ( див. голова́).

[Писар:] Тут статистика зовсім голову заморочила (К.-Карий, І, 1960, 37);

— Та в чому ж справа? — не витримав я. — Заморочив отой твій Чепур голову дівчині. Не до науки їй (Збан., Малин. дзвін, 1958, 311).