замітач

ЗАМІТА́Ч, а́, ч. Той, хто замітає (у 1 знач.); замітальник.

Замітачі, водоноси й т. ін. мали повну можливість шпіонувати [шпіонити] й доносити своїм товаришам усе, що діється в канцелярії (Фр., VI, 1951, 189);

Тут скимлить вона [осінь] десь під муром, мов жебрачка, а її дім — купка сухого листя, залишена через неувагу замітачем у парку (Вільде, Б’є восьма, 1945, 25).