1. Словник української мови в 11 томах

запанілий

ЗАПАНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до запані́ти.

Яким він здався їй гидким, цей запанілий різник, кепкуючий з людського горя (Мирний, III, 1954, 313);

Матушка, горда й запаніла, страх не любила, як її просили на громадські обіди (Н.-Лев., IV, 1956, 96);

[Нартал:] Я помилився, хутко показали мені сю помилку твої краяни, патриції та запанілі хами (Л. Укр., II, 1951, 431).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запанілий — запані́лий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. запанілий — див. пихатий Словник синонімів Вусика
  3. запанілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до запаніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. запанілий — Запанілий, -а, -е 1) Усвоившій барскія привычки. 2) Загордившійся. Словник української мови Грінченка