заперечувати
ЗАПЕРЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПЕРЕ́ЧИТИ, чу, чиш, док.
1. перех. і неперех. Не погоджуватися з ким-, чим-небудь у чомусь, висловлювати протилежну думку або доказ проти чогось.
Часом Даша перебивала Лукерію Степанівну якимсь запитанням, іноді заперечувала ту чи іншу думку (Жур., Вечір.., 1958, 213);
Квитки брав Олекса. І Оксана тепер уже не заперечувала (Мушк., Серце.., 1962, 56);
— Ні, ні, — заперечив він, болісна зсунувши брови, — якщо тільки можете, то скінчіть [розповідь]. Скажіть мені все, все, до кінця (Л. Укр., III, 1952, 705);
Яким заперечив: мовляв, чи ж кращих місць не заслужили, що будемо в проході тулитись? (Головко, II, 1957, 183);
// Виражати незгоду з чим-небудь рухом, поглядом і т. ін.
Федір з гумна дивився на ті [наймитські] хатки і щось заперечив головою (Стеф., І, 1949, 132);
// Спростовувати що-небудь.
Дані радянських психологів заперечують концепцію алогічності мислення дітей раннього і дошкільного віку (Рад. психол. наука.., 1958, 190).
2. перех. Не визнавати існування, значення, доцільності чого-небудь.
Космополіти і низькопоклонники перед буржуазним Заходом заперечували самобутність української мови (Рильський, III, 1956, 63);
Найзапекліші вороги наші не в силі заперечити воїнського подвигу радянського народу в битві проти фашистської навали (Рад. Укр., 12.XII 1962, 3).
Запере́чувати (запере́чити) свою́ прови́ну (у́часть) — не визнавати, відмовлятися визнати свою провину, участь у чому-небудь.
Значення в інших словниках
- заперечувати — (не погоджуватися) розм. перечити, (повністю) опротестовувати, (окремі факти) спростовувати. Словник синонімів Полюги
- заперечувати — Якими відмінками може керувати дієслово заперечувати? Воно має два основних значення. Перше – “відкидати обов’язковість чогось; спростовувати якийсь факт”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- заперечувати — запере́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- заперечувати — Не погоджуватися, перечити, суперечити, мати проти, ід. крутити головою; (наклеп) спростовувати, відкидати; (чиєсь існування) не визнавати. Словник синонімів Караванського
- заперечувати — див. відмовляти; перечити Словник синонімів Вусика
- заперечувати — [запеиречуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
- заперечувати — -ую, -уєш, недок., заперечити, -чу, -чиш, док. 1》 перех. і неперех. Не погоджуватися з ким-, чим-небудь у чомусь, висловлювати протилежну думку або доказ проти чогось. || Виражати незгоду з чим-небудь рухом, поглядом і т. ін. || Спростовувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заперечувати — ЗАПЕРЕ́ЧУВАТИ що, кому (не погоджуватися в чомусь, висловлювати протилежну думку, доказ), СУПЕРЕ́ЧИТИ кому, ПЕРЕ́ЧИТИ кому, розм.; ОПРОТЕСТО́ВУВАТИ, ОСПО́РЮВАТИ рідко (висловлювати іншу, протилежну точку зору); СПРОСТО́ВУВАТИ (неправдиві факти... Словник синонімів української мови
- заперечувати — Запере́чувати, -чую, -чуєш (перечити) кому, чому, (відкидати) що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)