заперечувати

Значення в інших словниках

1. заперечувати — (не погоджуватися) розм. перечити, (повністю) опротестовувати, (окремі факти) спростовувати. Словник синонімів Полюги
2. заперечувати — Якими відмінками може керувати дієслово заперечувати? Воно має два основних значення. Перше – “відкидати обов’язковість чогось; спростовувати якийсь факт”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
3. заперечувати — запере́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
4. заперечувати — Не погоджуватися, перечити, суперечити, мати проти, ід. крутити головою; (наклеп) спростовувати, відкидати; (чиєсь існування) не визнавати. Словник синонімів Караванського
5. заперечувати — див. відмовляти; перечити Словник синонімів Вусика
6. заперечувати — -ую, -уєш, недок., заперечити, -чу, -чиш, док. 1》 перех. і неперех. Не погоджуватися з ким-, чим-небудь у чомусь, висловлювати протилежну думку або доказ проти чогось. || Виражати незгоду з чим-небудь рухом, поглядом і т. ін. || Спростовувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. заперечувати — ЗАПЕРЕ́ЧУВАТИ що, кому (не погоджуватися в чомусь, висловлювати протилежну думку, доказ), СУПЕРЕ́ЧИТИ кому, ПЕРЕ́ЧИТИ кому, розм.; ОПРОТЕСТО́ВУВАТИ, ОСПО́РЮВАТИ рідко (висловлювати іншу, протилежну точку зору); СПРОСТО́ВУВАТИ (неправдиві факти... Словник синонімів української мови
8. заперечувати — Запере́чувати, -чую, -чуєш (перечити) кому, чому, (відкидати) що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. заперечувати — ЗАПЕРЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПЕРЕ́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. перех. і неперех. Не погоджуватися з ким-, чим-небудь у чомусь, висловлювати протилежну думку або доказ проти чогось. Словник української мови в 11 томах