1. Словник української мови в 11 томах

запертий

ЗАПЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запе́рти¹.

Двері були заперті на засув (Н.-Лев., II, 1956, 327);

Запертий в облозі Вишневецький вже доїдав щурів (Кач., II, 1958, 455);

// У знач. прикм.

Малі дитинята, такі, що ще не здужають ходити, лазять круг своєї запертої хати (Кв.-Осн., II, 1956, 172);

Руками й ногами дряпа-лися [солдати], підпирались рушницями, падали, піднімались і знову лізли. Повільно, причаєно, з запертим віддихом (Ірчан, II, 1958, 221).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запертий — запе́ртий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. запертий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до заперти I. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. запертий — запе́ртий зачинений (ст): Тікати не було куди... Двері заперті, вікно заткане коцом, скрізь голі стіни, ніде ані куточка, ні щілиночки, щоб заховатись від напасті! (Керницький) Лексикон львівський: поважно і на жарт