1. Словник української мови в 11 томах

запетлювати

ЗАПЕТЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех., розм.

1. що. Зав’язати, стягнути петлею; зашморгнути.

Шворку я петлею за руку запетлював (Вишня, II, 1956, 253);

*Образно. Нових ідей не захитать. Не засадить за грати, Ані в петлю запетлювать. Ні розстрілять з гармати! (Воскр., З перцем!, 1957, 134).

2. кого, перен. Позбавити власної волі, поставити у залежність від кого-небудь.

[Петро (сам):] Оце то те: «за шмат гнилої ковбаси — усе на світі продаси!..» І продадуть: той себе запетлює, а той —дочку рідну… (Мирний, V, 1955, 159).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запетлювати — запетлюва́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. запетлювати — -юю, -юєш, док., перех., розм. 1》 що.Зав'язати, стягнути петлею; зашморгнути. 2》 кого, перен. Позбавити власної волі, поставити у залежність від кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. запетлювати — I. ЗАВ'ЯЗА́ТИ (зробивши вузол, петлю і т. ін., з'єднати кінці чого-небудь), ЗВ'ЯЗА́ТИ, ЗАШМОРГНУ́ТИ, ЗАПЕТЛЮВА́ТИ розм. — Недок.: зав'я́зувати, зв'я́зувати, зашмо́ргувати. Словник синонімів української мови
  4. запетлювати — Запетлювати, -люю, -єш гл. 1) Завязать петлей, затянуть петлей; связать. 2) переносно: лишить свободы, забрать въ руки. А шо, запетльовано тебе? Александр. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка