1. Словник української мови в 11 томах

запитальний

ЗАПИТА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який виражає запитання (у 1 знач.); запитливий, питальний.

Час від часу кидав [Іван] запитальний погляд у бік Сеспеля (Збан., Сеспель, 1961, 288);

Неважко перевірити на слух мелодію цих двох основних мовних інтонацій — запитальну, на підвищенні тону, і стверджуючу, на пониженні (Худ. чит.., 1955, 44);

// спец. Який містить у собі низку питань.

Запитальний листок.

2. канц., заст. Прикм. до за́пит 1.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запитальний — запита́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. запитальний — -а, -е. 1》 Який виражає запитання (у 1 знач.); запитливий, питальний. Запитальний листок. 2》 канц. заст. Прикм. до запит 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. запитальний — ЗАПИТА́ЛЬНИЙ (який виражає запитання), ЗАПИ́ТЛИВИЙ, ПИТА́ЛЬНИЙ. Увечері Камнєв зустрів Гаркавого запитальним поглядом (В. Собко); Люда інколи ловила на собі запитливі погляди Раєнкових знайомих і червоніла (М. Зарудний); Питальні речення. Словник синонімів української мови