1. Словник української мови в 11 томах

запитливо

ЗАПИ́ТЛИВО. Присл. до запи́тливий.

Катря не добрала зразу, про що це мова. Запитливо глянула на Мороза (Головко, II, 1957, 383);

Сашко підбіг і зупинився перед Григорієм Івановичем, дивлячись на нього запитливо: він чекав наказу або якогось напучення (Смолич, V, 1959, 698).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запитливо — запи́тливо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. запитливо — Присл. до запитливий. Великий тлумачний словник сучасної мови