запобігати
ЗАПОБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПОБІ́ГТИ, іжу́, іжи́ш, док.
1. неперех., чому. Не допускати, заздалегідь відвертати що-небудь неприємне, небажане.
— Дивні ті люди, бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові… (Коцюб., І, 1955, 110);
Остерігаючись і запобігаючи розголосові, дівчина навіть в думці не мала, що поголос, якого вона найбільше боялася, вже йде (Коз., Сальвія, 1959, 188);
Можливість запобігти війнам стала реальною лише тоді, коли соціалізм перетворився в світову систему, коли він зміцнився і зросли миролюбні, прогресивні сили (Ком. Укр., 10, 1960, 19).
2. тільки недок., неперех., перед ким, рідко до кого і без додатка. Догоджати кому-небудь, підлещуватися до когось, домагаючись прихильності, заступництва.
Шкільний сторож Мартин Іванович був у школі визначною людиною, — його поважали і навіть запобігали перед ним (Коп., Тв., 1955, 289);
— От такі всі мужчини. Бігає, запобігає, улещує, ..а одружиться — тікає від дружини, як чорт од ладану (Кол., Терен.., 1959, 118).
Запобіга́ти (запобі́гти) ла́ски у кого, чиєї — шукати, домагатися чиєїсь прихильності.
Не зазнає дідова унука сирітської долі, не куштуватиме хліба, помащеного прокльоном, не запобігатиме ласки у ворогів… (Л. Янов., І, 1959, 302);
Як кожен магнат, він [Потоцький] зневажав дрібну шляхту і, як кожен магнат, запобігав її ласки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 93).
3. перев. док., перех., заст. Здобути, дістати, придбати, знайти кого-, що-небудь.
[Завада:] Не багато й наслужила [Оксана], один тільки рік, а горя запобігла, на цілий вік і собі й мені… (Кроп., І, 1958, 434);
— Воно так кожному на світі: те е, другого недостає; одного й багато, а другого ніяк не запобіжиш… (Мирний, IV, 1955, 253);
[Єгер:] Адже ти маєш хлопця, що хутко хоч до війська. Де ти собі такого запобігла? (Л. Укр., IV, 1954, 215).
Значення в інших словниках
- запобігати — (попереджувати виникнення чогось) відвертати, відводити, попереджувати. Словник синонімів Полюги
- запобігати — ЗАПОБІГАТИ, ЗАПОБІГТИ, -іжу, -іжиш. 1. (чому). Заздалегідь відвертати щось неприємне, не бажане, не допускати його. Вж. зі сл.: аваріям, війнам, забрудненню повітря, лихові, помилкам, руйнуванню. 2. (перед ким, кого і без додатка). Літературне слововживання
- запобігати — Запобіга́ти. Передбачати, дбати. Треба також піднести вдячно, що ц. к. правительство запобігає в новійшім часі чим раз дальше ідучому значіню наших рік тим, що на підставі дотичних законних приписів зачинає енерпчно видаляти водні млини (Б. Українська літературна мова на Буковині
- запобігати — (лихові) відвертати що, не допускати чого; (ласки) запопадати; (перед ким) хотіти бути хорошим, піддобрюватися під кого, догоджати кому, підлещуватися <жм. лататися> до кого, ід. гнути коліна; док. ЗАПОБІГТИ, (лихові) зарадити, запомогти; (жениха) З. здобути, дістати, придбати. Словник синонімів Караванського
- запобігати — див. лестити; піддобрюватися; уникати; хитрувати Словник синонімів Вусика
- запобігати — [запоб'ігатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
- запобігати — -аю, -аєш, недок., запобігти, -іжу, -іжиш, док. 1》 неперех., чому.Не допускати, заздалегідь відвертати що-небудь неприємне, небажане. 2》 тільки недок., неперех., перед ким, рідко до кого і без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запобігати — запобіга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- запобігати — ЗАПОБІГА́ТИ чому (не допускати чого-небудь неприємного, небажаного), ВІДВЕРТА́ТИ що, ВІДВО́ДИТИ що, ПОПЕРЕДЖА́ТИ що, ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИ що. — Док.: запобі́гти, відверну́ти, відвести́, попере́дити. Словник синонімів української мови
- запобігати — Запобіга́ти, -га́ю, -га́єш; запобі́гти, -біжу́, -біжи́ш, -біжа́ть чому, чого в кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)