1. Словник української мови в 11 томах

запозичений

ЗАПОЗИ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запози́чити.

Мариня під рукою Василюшки не тільки навчилася розпізнавати гатунки кави, але й мала «свій», запозичений від самої графині, рецепт готування цього питва (Вільде, Сестри.., 1958, 207);

// запози́чено, безос. присудк. сл.

На шахті «Північна» рудника ім. Ілліча було запозичено досвід електропідривання (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запозичений — [запозичеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  2. запозичений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до запозичити. || запозичено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. запозичений — запози́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  4. запозичений — Запози́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)