1. Словник української мови в 11 томах

запозичити

ЗАПОЗИ́ЧИТИ див. запозича́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запозичити — див. запозичати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. запозичити — запози́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. запозичити — ПЕРЕЙНЯ́ТИ що від кого і без додатка (навчитися чого-небудь від когось, спостерігаючи за ним), ПЕРЕБРА́ТИ рідше, НАБРА́ТИСЯ розм.; ЗАПОЗИ́ЧИТИ, ПОЗИ́ЧИТИ рідше, ПІДХОПИ́ТИ, ПОХОПИ́ТИ діал. (зробити своїм надбанням). — Недок. Словник синонімів української мови
  4. запозичити — Запози́чити, -зи́чу, -чиш, -чать; запози́ч, -зи́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. запозичити — Запози́чити, -чу, -чиш гл. Призанять, занять. Словник української мови Грінченка