1. Словник української мови в 11 томах

запрохати

ЗАПРОХА́ТИ¹ див. запро́хувати.

ЗАПРОХА́ТИ², а́ю, а́єш, док., перех., розм. Почати прохати.

Тут він мого кохання У мене запрохав; Я слухать не схотіла, А він.. —уб’ю!.. — сказав (Пісні та романси.., II, 1956, 203).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запрохати — I див. запрохувати. II -аю, -аєш, док., перех., розм. Почати прохати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. запрохати — запроха́ти 1 дієслово доконаного виду запросити розм. запроха́ти 2 дієслово доконаного виду почати прохати розм. Орфографічний словник української мови
  3. запрохати — ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИ розм., ЗАПРО́ХУВАТИ розм., ПРИКЛИ́КУВАТИ діал., ПРИСОГЛАША́ТИ заст., ВІТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  4. запрохати — Запрохати см. запрохувати. Словник української мови Грінченка