запрошення
ЗАПРО́ШЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. запроси́ти¹.
2. Прохання (усне або письмове) зробити що-небудь, взяти участь у чомусь.
Усміхаючись, він [поет] слухав Те запрошення знаднеє, А коли вони скінчили, Так відмовив їм на теє: «Ви скажіте свому пану, Що заплати не бажаю» (Л. Укр., 1, 1951, 383);
Мічурін так захопив Михайла Івановича, що вони забули про чай, обід і навіть вечерю, ..не чули чемних і несміливих запрошень відпочити й підживитись (Довж., І, 1958, 485);
На другий день Жовтневих свят Нерчин потрапив у гості до Куцевича. Запрошення він дістав у вигляді короткої записки (Рибак, Час.., 1960, 792).
3. Офіційна листівка, що є вхідною перепусткою на збори, концерт і т. ін.
[Сагайдак:] Не можу я відмовитись від доповіді після того, як моє прізвище вже надруковане в запрошеннях! (Дмит., Драм. тв., 1958, 483);
Майор поспіхом дістав з кишені і показав мені потертий папірець-запрошення на святковий вечір (Логв., Давні рани, 1961, 24).
Значення в інших словниках
- запрошення — [запрошеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
- запрошення — -я, с. 1》 Дія за знач. запросити I. 2》 Прохання (усне або письмове) зробити що-небудь, взяти участь у чомусь. 3》 Офіційна листівка, що є вхідною перепусткою на збори, концерт і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запрошення — 1. запросини 2. це дія Словник чужослів Павло Штепа
- запрошення — запро́шення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- запрошення — ПРОХА́ННЯ (ввічливе звертання до когось з метою домогтися чогось, спонукати кого-небудь зробити, виконати щось), ПРО́СЬБА рідше, ЖАДА́ННЯ, ЗА́КЛИК, ЗАПРО́ШЕННЯ (прохання прийти, з'явитися кудись). Словник синонімів української мови
- запрошення — Запро́шення, -ння; -нення, -шень, -шенням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)