запрошувати
ЗАПРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПРОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех.
1. Просити прибути куди-небудь, до когось з певною метою (на якесь торжество, зібрання і т.ін.).
А на селі весілля ладяться та ладяться; приходять до нас, запрошують (Вовчок, І, 1955, 206);
Дуже він запрошує мене листами до Праги, та я таки, певне, не буду (Л. Укр., V, 1956, 417);
// Просити зайти, увійти куди-небудь.
Жінка низько вклонилась гостеві і теплим голосом запросила в хату (Коп., Вибр., 1953, 446).
2. перев. з інфін. Пропонувати кому-небудь зробити щось, взяти участь у чомусь.
Почали музики грати — цар став запрошувати в танець (Укр.. казки, 1951, 175);
Місцями вивішували на списах свитки і запрошували прибулих козаків поснідати (Стор., І, 1957, 398);
Я вже запросив обох їх дати щось до збірника в честь Франка (Коцюб., III, 1956, 407);
Київська археографічна комісія запросила Тараса на посаду художника (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 340).
Значення в інших словниках
- запрошувати — (до хати) запрохувати, просити, закликати, кликати, р. зазивати. Словник синонімів Караванського
- запрошувати — див. кликати Словник синонімів Вусика
- запрошувати — -ую, -уєш, недок., запросити, -ошу, -осиш, док., перех. 1》 Просити прибути куди-небудь, до когось із певною метою (на якусь урочистість, збори і т. ін.). || Просити зайти, увійти куди-небудь. 2》 перев. з інфін. Пропонувати кому-небудь зробити щось, взяти участь у чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запрошувати — запро́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- запрошувати — ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИ розм., ЗАПРО́ХУВАТИ розм., ПРИКЛИ́КУВАТИ діал., ПРИСОГЛАША́ТИ заст., ВІТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
- запрошувати — Запро́шувати, -про́шую, -про́шуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- запрошувати — Запрошувати, -шую, -єш сов. в. запроси́ти, -шу́, -сиш, гл. Приглашать, пригласить. Запросила дівчинонька трьох козаків пізно. Мет. 89. А хто тебе тут запросив? — Просила Ганнуся. Чуб. V. 678. Словник української мови Грінченка