запрошувати

ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИ розм., ЗАПРО́ХУВАТИ розм., ПРИКЛИ́КУВАТИ діал., ПРИСОГЛАША́ТИ заст., ВІТА́ТИ заст.; СКЛИКА́ТИ, НАКЛИКА́ТИ, НАПРО́ШУВАТИ розм., НАПРО́ХУВАТИ розм., ЗЗИВА́ТИ розм. (багатьох). — Док.: запроси́ти, покли́кати, зазва́ти, закли́кати, прикли́кати, позва́ти, запроха́ти, присогласи́ти, завіта́ти діал. скли́кати, накли́кати, напроси́ти, напроха́ти, зізва́ти, поззива́ти. Потім Борис узявся запрошувати нас до себе в гості, обіцяв показати пущу (Є. Гуцало); — Прошу ж на заручини до свого дому найяснішого короля й ввесь двір,.. — сказав на радощах старий Замойський (І. Нечуй-Левицький); (Христя:) Чи буде ж то Одарка кликати на сватання? (М. Кропивницький); Вона навіть іноді ласкаво зазиває Кульжан у свою юрту і розповідає їй щось цікаве (З. Тулуб); — Так ви таки не догадуєтесь, навіщо я вас так нагально закликав до себе? — питав він (С. Васильченко); Безліч дуків він стрівав Та панів на всіх дорогах, А ніхто його не звав Пригостити, крім убогих (П. Грабовський); Насті давно хотілося примирити невістку з чоловіком, вона скільки раз запрохувала її до себе (Панас Мирний); — Сідай, Параско, на поріжку, — присогласила Настя (Панас Мирний); Дождались дівчата: вітають на дівич-вечір; вітають на весілля (Марко Вовчок); Ідуть гостей скликати молоді (М. Стельмах); Напросила (Ївга) свашок, світилок, батьків (Г. Квітка-Основ'яненко); Коваль.. клепле та й співа, всіх до кузні іззива (І. Франко). — Пор. 1. кли́кати.