зараховувати
ЗАРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Включати до складу кого-, чого-небудь; приймати на роботу, навчання і т. ін.
На вимогу лікаря мене звільнили від обов’язків сценаріуса і зарахували в хор та на дрібні ролі і безсловесні виходи (Минуле укр. театру, 1953, 30);
Перспектива затримати Грицька у місті, зарахувавши його.. на кооперативні курси, Діденка цілком улаштовувала (Головко, II, 1957, 553);
Марину зарахували ученицею в комсомольсько-молодіжну бригаду малярів (Дмит., Наречена, 1959, 247);
// Відносити, вважати належним до певної категорії.
— Даремно ви зараховуєте його до убитих. Він тяжко поранений, це правда (Довж., III, 1960. 387);
Він ще почувався на силі й до тих дідів, що цілими днями сиділи у скверику біля водограю й дивилися на горобців, не міг себе зарахувати (Кучер, Голод, 1961, 449).
2. Приймати в рахунок чого-небудь.
Чи ж він впорався з дисертацією, його дипломну зарахували як кандидатську, чи він провалився, чи просто вирішив щось інше?.. (Рибак, Час.., 1960, 597).
Значення в інших словниках
- зараховувати — (включати до складу кого-, чого-небудь) зачисляти, приймати. Словник синонімів Полюги
- зараховувати — ЗАЛІЧУВАТИ; (на посаду) призначати. Словник синонімів Караванського
- зараховувати — -ую, -уєш, недок., зарахувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Включати до складу кого-, чого-небудь; приймати на роботу, навчання і т. ін. || Відносити, вважати належним до певної категорії. 2》 Приймати в рахунок чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зараховувати — зарахо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- зараховувати — ВІДНО́СИТИ (вважати належним до якогось розряду, групи, категорії), ЗАРАХО́ВУВАТИ, ПОВ'Я́ЗУВАТИ, ПРИРАХО́ВУВАТИ рідше. — Док.: віднести́, зарахува́ти, пов'яза́ти, прирахува́ти. Словник синонімів української мови
- зараховувати — Зарахо́вувати, -хо́вую, -хо́вуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)