зариватися

ЗАРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ЗАРИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док. Риючи заглиблення у землі, піску і т. ін. або розгрібаючи сіно, солому і т. ін., ховатися; закопуватися.

Зимує.. ропуха на суші, закопуючись у землю, під коріннями дерев тощо. Зариватися може дуже глибоко (Визначник земноводних.., 1955, 55);

Мокрі, вибовтані, ввечері йшли [заробітчани] з піснями, заривалися в солому, спали парким сном (Горд., II, 1959, 163);

В сніг ти [заєць] спочити зарився, аж ось Псар і хорти уже в поле поспіли (Щог., Поезії, 1958, 121);

Як Одіссей, потомлений блуканням По морю синьому, я — стомлений життям — Приліг під тінню сокора старого, Зарився в листя і забув про все (Рильський, І, 1960, 155);

// Забираючись під що-небудь, закриваючись чимось м’яким, пухким, ховати себе або своє обличчя.

[Печериця:] Де б тільки його заховатись?.. А ось: у курінь залізти, в одежу дідову заритись… (Мирний, V, 1955, 155);

Так приємно було лежати в пухкому, теплому ліжку, зарившись обличчям у подушку (Шовк., Інженери, 1956, 6);

// Занурюватися у воду (про човен, корабель і т. ін.).

Він [катер] круто повернув і пішов, зариваючись у хвилі, назад, до пароплава (Донч., III, 1956, 228);

// перен. Захоплюватися якоюсь справою, роботою і т. ін., забуваючи про все навколишнє.

Петро все глибше та глибше заривався у свою працю, зживався з своєю роботою (Мирний, І, 1954, 353).

Зарива́тися (зари́тися) но́сом [у зе́млю] — падати.

Коли кулі дзижчать над ним [Яреськом], він з лету заривається носом у землю (Гончар, II, 1959, 24).

ЗАРИВА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ЗАРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док.

1. розм. Діяти самовпевнено, переоцінюючи свої можливості, сили, права, не враховуючи обставин.

— Відчувши себе повновладним господарем, він неодмінно зарветься, і провал у нього піде за провалом (Шовк., Інженери, 1956, 226);

[Коршун:] Трохи я зарвався. Нічого, наперед розумніший буду. Двох збив, а зенітка — мене (Собко, П’єси, 1958, 201);

// Поводити себе занадто самовпевнено, зухвало.

— Попереджую тебе. Не заривайся! — продовжував кричати він. — Де, коли? — спитала Леся, не глянувши на нього. — А сьогодні. Ще тільки день почався, і вже скарги на тебе (Хижняк, Невгамовна, 1961, 227).

2. діал. Починати сварку з ким-небудь.

Не заривайся з багатирем, бо він судців підкупе [підкупить] (Сл. Гр.).