заридати
ЗАРИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Почати ридати.
А то б зарані Гарненько з лиха б напились, А потім з жалю заридали (Шевч.. II, 1963, 227);
А що Катря сліз вилила, то де вже тії й сльози брались. Візьме свою дитину на руки та плаче-плаче! А далі й заридає уголос (Вовчок, І, 1955, 127);
Він одвернувся, потім, схлипнувши на повні груди, заридав несподівано, сильно, здригаючись всім тілом (Мик., II, 1957, 227).
Ри́дма зарида́ти — дуже сильно заплакати.
Вона ридма заридала, голосно, ревно (Гжицький, Вел. надії, 1963, 160).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заридати — [зариедатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
- заридати — -аю, -аєш, док. Почати ридати. Ридма заридати — дуже сильно заплакати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заридати — зарида́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- заридати — Зарида́ти, -да́ю, -єш гл. Зарыдать. Ой зачула мати... заплакала, заридала. Чуб. V. 152. Словник української мови Грінченка