заробітчанин

ЗАРОБІТЧА́НИН, а, ч.

1. заст. Той, хто ходить на заробітки, працює на поденних і строкових роботах.

Маленьке, сіре, заплакане віконце. Крізь його видко обом — і Андрієві і Маланці, як брудною, розгрузлою дорогою йдуть заробітчани (Коцюб., II, 1955, 32);

Під весняним променем вигрівалася земля, матері пекли хліб, лагодили торби, латали, збирали заробітчан в дорогу (Горд., Чужу ниву.., 1947, 86);

Ішли заробітчани В каховській далі степовій За четвертак, без ласки й шани, Косить врожай чужий, не свій (Мал., Серце.., 1959, 28).

2. розм. Той, хто працює лише заради грошей, керуючись корисливими інтересами.

Душа дитяча тонка, легко ранима, гостро чутлива до будь-якої фальші. Ось чому тут [у дитячій літературі] промишляння літературного браконьєра, ремісника, циніка-заробітчанина особливо нетерпиме (Літ. Укр., 8. I, 1965, 1).