зарум’янюватися

ЗАРУМ’Я́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАРУМ’Я́НИТИСЯ, нюся, нишся, док.

1. Ставати рум’яним; шарітися.

— Якщо можливо, то прошу мене звільнити від цього, — викидає з себе Мотря і зарум’янюється вся (Вільде, На порозі, 1955, 26);

Іваниха зарум’янилася, похилила голову та й закрила лице рукою (Март., Тв., 1954, 82);

// перен. Забарвлюватися в червоний колір, робитися червонуватим, червоним.

Зарум’янився Дніпро, злегка повитий свіжим серпанковим туманцем: сходило сонце (Гончар, Таврія, 1952, 118).

2. Запікатися, засмажуватися до утворення світло-коричневої шкуринки; загнічуватися.

Маруся у великодню суботу сама учинила паску, ..і спеклася паска і висока, і жовта, і ще у печі зарум’янилась (Кв.-Осн., II, 1956, 66).