зарум’янілий

ЗАРУМ’ЯНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зарум’яні́ти.

Швидко з зарум’янілим лицем і гарячково блискучими очима йшла вона (Коб., І, 1956, 388);

Підійшов [Матвій] до постелі та довго дивився в зарум’янілі личка діточок (Ірчан, II, 1958, 313).