заслуговувати

ЗАСЛУГО́ВУВАТИ, ую, уєш і рідко ЗАСЛУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСЛУЖИ́ТИ, служу́, слу́жиш і рідко ЗАСЛУГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. чого і на що. Своєю діяльністю, поведінкою викликати до себе певне ставлення з боку кого-небудь; бути гідним чого-небудь.

Брат його, Роман, незважаючи на те, що був поранений під дотами в руку, залишився в строю і виконував бойові завдання. За такий вчинок брат його, Роман, заслуговує нагороди (Гончар, III, 1959, 85);

Простіть, ..що лист буде недовгий, не такий, якого ви заслужуєте за Ваші, більш ніж милі, листи (Л. Укр., V, 1956, 187);

Добре запам’ятав Сергій батькові слова і заслужив загальну пошану на кораблі (Ткач, Жди.., 1959, 30);

Улянці дуже ніяково, бо чим же вона заслугувала таку прихильність учительки? (Донч., IV, 1957, 46);

// Бути вартим вивчення, наслідування і т. ін.

Підпілля в Києві заслуговує на спеціальну наукову роботу (Ю. Янов., II, 1954, 15).

2. тільки док. Здобути право на що-небудь службою, роботою.

— Працював непогано і заслужив велику срібну медаль на виставці в Москві (Кучер, Чорноморці, 1956, 442).