1. Словник української мови в 11 томах

засмічений

ЗАСМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засміти́ти.

Рішуче виходить [Плачинда] на засмічене мервою, січкою і трісками подвір’я (Стельмах, Хліб.., 1959, 117);

Стерньове поле, засмічене багаторічними бур’янами, слід орати з одночасним боронуванням (Колг. Укр., 1, 1957, 14).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. засмічений — засмі́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. засмічений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до засмітити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. засмічений — БРУДНИ́Й (про приміщення, подвір'я, посуд і под. місце або вмістище — у якому є бруд, покидьки, сміття і т. ін.); ЗАПОГА́НЕНИЙ розм., ЗАГИ́ДЖЕНИЙ розм., ЗАПА́КОЩЕНИЙ розм., ЗАПАСКУ́ДЖЕНИЙ розм. (забруднений перев. Словник синонімів української мови
  4. засмічений — Засмі́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)