1. Словник української мови в 11 томах

засмічувати

ЗАСМІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСМІТИ́ТИ, смічу́, смі́тиш, док., перех. Покривати що-небудь сміттям або чимсь непотрібним; забруднювати.

Соняшник вважали поганим попередником для всіх культур. І це тому, що він дуже засмічував поле падалицею (Хлібороб Укр., 9, 1964, 31);

[Шумрико:] Не чекали тут твого приїзду. З іншими попили, поїли й хату засмітили. Нема тобі чого тут залишатись (Мик., І, 1957, 491);

// Ростучи у великій кількості, заглушувати інші рослини (про бур’яни).

Дзвінець, який засмічує посіви озимого жита, буває різних форм (Бур’яни.., 1957, 8);

// Змішуючи з чим-небудь, робити непридатним для користування, споживання.

При збиранні потрібно дбати про те, щоб насінням маку не засмітити землею, яку неможливо відокремити потім ніякими способами (Ол. та ефір. культ., 1956, 258);

// перен. Заповнювати чим-небудь непотрібним, шкідливим і т. ін.

Буржуазні націоналісти.. засмічували нашу прекрасну мову штучними, незграбно вигаданими словами (Рильський, III, 1956, 63);

Основне для нас, письменників, це правдиво відображати радянську дійсність, не засмічувати наші твори зайвим філософуванням та непотрібним прикрашуванням (Тич., III, 1957, 463).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. засмічувати — засмі́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. засмічувати — Смітити, занечищувати, захаращувати, п! ЗАБРУДНЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. засмічувати — -ую, -уєш, недок., засмітити, -смічу, -смітиш, док., перех. Покривати що-небудь сміттям або чимсь непотрібним; забруднювати. || Ростучи у великій кількості, заглушувати інші рослини (про бур'яни). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. засмічувати — ЗАБРУДНИ́ТИ (про приміщення, подвір'я, посуд і под. вмістище чи місце — зробити брудним), ЗАПОГА́НИТИ підсил. розм., СПОГА́НИТИ підсил. розм., ЗАПА́КОСТИТИ підсил. розм., ЗАПАСКУ́ДИТИ підсил. розм., ОБПАСКУ́ДИТИ підсил. розм., СПАСКУ́ДИТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  5. засмічувати — Засмі́чувати, -мі́чую, -мі́чуєш; засміти́ти, -мі́чу́, -мі́ти́ш, -мі́тя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. засмічувати — Засмічувати, -чую, -єш сов. в. засміти́ти, -чу́, -тиш, гл. Засорять, засорить. Словник української мови Грінченка