засокорити

ЗАСОКОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док.

1. Почати сокорити, кудкудакати (про курей).

Дзьоб свій витерла [курка] об крила: — От хвалько!.. — Та й пішла — засокорила: — Ко-ко-ко… (Нех., Казки.., 1958, 24).

2. перен., розм. Швидко й безугавно заговорити.

— Матвію, чи ви забагатіли та не видите [бачите] людей, чи гордуєте Гузирями? — засокорила Гузириха (Чорн., Пісні.., 1958, 88).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me